Мрець де б не був, не може оцінити
Пишноту, велич і красу життя.
Так само й той, не вміє хто любити,
Реальності не має сприйняття.
Він дійсності не бачить і не чує.
Він наче справжній мрець: сліпий, глухий.
Тому для нього Бога не існує.
Для нього світ холодний і сухий.
Його блискаві речі привертають,
Що розчаровується він у них,
Що, блиску крім, нічого геть не мають,
Мов ілюзорні, нереальні сни.
І хоч навколо щастя скрізь безкрає,
Але у нього з ним нема зв'язку.
І досвіду блаженства він не знає.
Убого в його серці і мозку.
Тому для того, щоб насправді жити,
Не досить народитися лише,
А необхідно вчитися любити.
Без цього світ розвалюється вже.
[i]13.10.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762992
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Петро Рух