Іще не нажилась, не налюбилась,
Ще повна сили,радості, наснаги,
Хоч осінь вже на мене задивилась
Й зима на голову посипала снігами.
Уже в колисці гукає внучатко,
У сина меншого двадцята вже весна.
Якби життя своє почать з початку,
Один в один його б так прожила.
А я візьму волосся й розфарбую
Яскравим променем звабливої весни
І ,як колись, коханого цілую,
І , як колись, чарівні сняться сни.
Яке це щастя вранці просинатись,
Черпнуть води із диво - джерела,
У ніжності коханого купатись,
Де ще любов не випита до дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Ірен Манжос