Часто чиїсь слова стирчать
Спазматичним кашлем,
Їх треба позбавитися,
Бо тоді вони починають
Душити, приглушувати
Слух стисканням легень,
Вибухом зізнань,
Які не справдяться,
Бо їх говорять люди.
Я би зашила всім вуста,
Хто співав про кохання,
А потім накладає
На це все мелодію насмішки,
Мовби «то не я, то було інше життя,
І час тоді посміхався так щиро,
Так солодко, що ніхто не помічав
Облуди в погляді».
Та після всього лишаються історії,
Їх проказування – все одно що клубок
Сухого зілля,
Вітер настроїв котить їх
По степовій площині.
Я би зашила кожному зі злоріків вуста,
А хто зашиє мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762669
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Олена Ганько