Маленька, зовсім крихітна каплиця.
Ну скільки в ній розміститься людей?
Та все ж... Стоїть. На стінах строгі Лиця.
Розмову тихо тут душа веде.
Про що, спитаєте... Можливо вічність
Випрошує у Бога за життя.
І пахне ладан, тіні ловлять свічі,
У кожнім вогнику тремтить буття.
І тисне, тисне так мішок заплічний...
На грані ти - не має вороття...
Можливо, пройшли хвилини лічені,
А визнаєш, що ти вже не дитя.
Маленька, зовсім крихітна каплиця...
Ну скільки в ній розміститься людей?
Та все ж... Стоїть. Зі стін суворо Лиця...
А ти не смієш відвести очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762631
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: @NN@