дощ мжичить… ніч сумирна… листопад…
ця тиша вміє замовляти вроки,
щоб не приспались… світлами лампад
зими не збудить, лиш освятить кроки
сніжку…а дощ шепоче-шелестить,
мабуть про те, що цей танок останній,
коли ще можна ухопитися за мить
і озирнутись в темінь на прощання.
то дріботів, то циндрив, перебіг
в напівпрозорий, наче й кволий, ранок,-
а той поквапно заподіяв сніг,
і білий світ збілів, і сірий ґанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762400
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.11.2017
автор: Лана Сянська