+Мій Бог

                             [i]«Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  провину
                             батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,
                             що  ненавидять  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,
                             хто  любить  Мене,  і  хто  виконує  Мої  заповіді»  (Втор  5,  9-10)[/i]

Коли  куйовдить  вітер  сиву  гриву
і  віддано  життю  весь  майже  борг,
стою  усе  частіше  над  обривом
і  думаю  собі,  а  хто  ж  мій  Бог?.

Достойник  той,  що  сотворив  усесвіт,
де  стільки  болю,  горя  і  краси…
Той  велетень,  що  крутить  перевесла
і  тче  природи  килим  всі  часи!.

Господь  –  великий,  гордий,  всемогутній,
утілення  любові,  всіх  чеснот.
Не  лише  вабить  сонячним  майбутнім,
добра  і  правди  нині  він  оплот!

Мій  Бог  поборник  волі  і  свободи,
національності  не  має  лиш  один.
Йому  особи  рівні  і  народи,
та  пам’ятає,  що  є  батько,  а  є  син.

Не  заздрісний,  дітей  не  проклинає
до  сьомого  коліна  за  батьків.
Сліпої  віри  теж  не  вимагає
у  обмін  на  життя  впродовж  віків.

І  не  шанує  юд  та  лицемірів,
злочинця  першим  не  пускає  в  рай.
Не  жалує  катів  і  їх  кумирів,
нечесності  іде  покласти  край!

Не  обирає  він  собі  народу
і  решту  не  спрямовує  униз,
бо  поважає  кожного  свободу,
а  справедливість  –  то  його  девіз.

Я  імені  не  знаю  свого  Бога,
важливіше,  що  він  добра  творець.
Упевнений  –  за  ним  лиш  перемога,
він  для  людини  істина,  взірець!

Таким  завжди  я  бачу  свого  Бога,
йому  моя  вся  слава  і  любов.
До  нього  лиш  лежить  моя  дорога
допоки  серце  розганяє  кров!

26.11.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Олександр Мачула