було:
мене, мов сліпого, водив алкоголь
берегами нещастя;
і доводив, бувало, до самої смерти.
я розбивав машини, бився з биками та вбивцями,
скоїв багато чого жалюгідного,
смішного й сумного.
казав хтось, маю десь дев'ять життів,
а може, й всі десять. –
тепер вже одне лиш. я схаменувся,
я відновив свою душу, й ціную своє життя.
кажуть:
ми десь нижче, ніж ангели.
правильно: ми на землі.
це, як по-чесному, навіть не обговорюється,
тому все нормально, правильно;
й немає ніяких підстав турбуватися.
мені не набридли спокуси та спроби:
вони мені просто не до вподоби.
ади, вже й помирати незабаром, –
а за чим? це мені, як пам'ятання про смерть.
чув, хтось сказав: не все золото, що блищить –
ця думка так само здається мені цікавою.
що ж, я ловив всі падучі зірки,
і так само – падучі яблука;
я виходив за межі
й подеколи брав чуже.
я втратив віру й довіру в людей,
і виходить насправді, віри не мав ніколи.
правда.
тепер моя путь – проста й щаслива,
мета моя – істинна;
істина – моя мета:
ми на землі, а ангели – на небі.
виходить, ми нижче за них стоїмо.
літати не вміємо;
а якби вміли – чи полетіли б?
ні, я гадаю, ми не змогли б.
знай:
я не хотів би й ніколи не зміг.
наша доля – внизу тут
шукати своїх шляхів;
леле! ще й досі не дуже впевнений,
що й далі шукав би шляхів до неба,
коли б біля мене раптом розверзлися
ворота пекельні.
тату, чи бачив ти їх,
тих ангелів?
звісно, бачив.
які вони?
важко сказати. гадаю,
то щось найпрекрасніше
з усього, що можна бачити
за твором:
a little below the angels, ace frehley
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2017
автор: Crystal view