Як згадаю, я дев`яності,
В магазині навіть ті кості,
В дефіциті були, по блату,
Міліонну мали зарплату.
У торбах несли, неначе хліб,
Швидко тали, як по воді слід,
Хто в той час, міг їсти ковбасу?
Дали людям лиш вищого класу,
Зазвичай підкупляли пресу,
Щоб поменше чути галасу.
Що до інших, ну отих, простих,
Хто стояв з ночі, взяти таких,
Кілометри… забиті черги,
Мов парад, топтались трудяги,
Під розписку, щоб, як на свято,
Діставалось, правда, не часто.
А про м`ясо, не було й мови,
Хіба фляки, що від корови.
Ото лихо, про панталони,
На колінах, мов до ікони,
Пригадаю, аж серце болить,
Пред очима, отой час та мить,
Коли бились, з рук виривали,
Лиш за паспортом щось давали.
На роботі, як лотереї,
Які й хто - витягне трофеї,
Апельсини, то лише в Москві,
Ватажки й це тримали собі,
Погляд той, вразливий від дитя,
Чи потішить на свято кутя?
Наче холод пробрав по спині,
На душі сумно, як і нині.
Труси шила, ще пам`ятаю,
В магазинах забракло й чаю,
І зарплату - хлібом давали,
Все згадаю,знов зі сльозами.
Зараз глянь, так любо і мило,
Вир – життя, щастя осліпило,
Що душа бажає банани?
Та здається, бракує (манни).
А речей, очі бігають скрізь,
Так вдягались, паничі колись,
Що до їдла, аж слина тече!
Та чомусь, лиш під серцем пече,
Ну, а ціни - волосся дибом,
Зате черги, нема за хлібом.
Це життя, я скажу вам, трясця,
Ви скажіть, а ціна на яйця
Мо» від півня вона залежить?
Чому влада, за цим не стежить?
Чи дешевше лиш чоловічі,
Зазирнуть, панам би у вічі.
А на ліки, ціна наче смерч,
Як не купиш, чекай на смерть,
Чи потрібні ще літні люди?
Вже зневір’я, на жаль, повсюди.
Ось і пенсія, держу в руках,
Аж дурманить голову, в думках,
От життя, до того ж, ще й війна,
Ми не знаємо чия вина,
Дожилися, жаль до такого,
Тож сусіда маєм їдкого,
Проблем є, що іще сказати,
Де життя кращого шукати?
Знову прийдеться виживати…
******
«А сестри! Сестри! Горе вам!
Мої голубки молодії »
Колись - вчитель Шевченко писав,
І ми, ще живемо в надії,
Що все ж настануть кращі часи,
Нам доля подарує волю,
Країна, знов здатна розцвісти,
Щоб йшла блаженная по полю!
Вклонюсь, вкотре матінці землі,
Усім, принеси радість й мені!
24.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2017
автор: Ніна Незламна