пам'ятаю те літо 80 третього року
а причину маю того не забути.
я спав, і сповзав; пив, і ганяв машиною,
і так наближався до пекла помалу.
а машиною – delorean.
пасажиром сидів біля мене диявол.
він казав: фрейлі, фрейлі, і чого ми такі безумці?
ти поглянь, як квітує життя навколо:
гроші, дівчата – все то погано лежить.
навіщо то все покидати? лиш підбирай, не лінуйся.
і прийшли рок-солдати. ви чуєте ці барабани?
дехто, здається, навіть про них не чув.
рок-солдати! ми знаємо, хто ми такі насправді.
туз повернувся, й сказав вам, хто ви насправді є.
з воєводою в дзеркалі заднього огляду,
з сатаною в пасажирському кріслі справа
ми йдемо нашим хибним шляхом,
не маючи планів на відступ,
і трощимо все, що бачимо.
я вигукнув: я нездоланний!
і додав: я стою над законом.
та моя висота була мрія пуста,
я був просто п'яним циганським бароном.
рок-солдати, ви чули? шикуйтеся,
бийте в барабани, здіймайте знамена до неба,
а куряву – ще вище. десь ми таки йдемо.
туз-воєвода з вами, він веде вас до перемог
і покаже вам добре життя чи на небі героїв,
чи й навіть тут на землі,
коли всіх ворогів поб'ємо.
що ж? друзі є друзі: вони тебе знов запевняють,
що не покинуть тебе ні в вогні, ні в багні.
та, що ближче підходимо до вирішального пекла,
то ясніше ти бачиш невідворотність закону;
знов доведеться все
робити самому; й самому, спливаючи потом, збирати
аплодисменти і лаври, й троянди, й гнилі помідори
на полі армагеддонському.
скликаю знову рок-солдатів.
ви, рок-солдатики! ви солдати жорстокого року.
нині в нас осінь 20017,
чи скільки там, а я вас поведу.
і коли я згадаю той рік, і як я тоді не загинув,
вирішу все остаточно, а правильно буде так:
якщо й диявол гратиме в цю небезпечну гру,
він гратиме тепер вже без плану відступу
і без туза в рукаві
за твором: rock soldiers, ace frehley
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Crystal view