Багатих наша влада голубить,
А бідних і знедолених - не любить,
Бо ж від багатих вигоди у влади є,
А з бідних нічого ж не візьме...
А якщо й пожаліє,то як лисиця,
Кине як "кістку" жалібниця...
Про Правду і Добро лише говорить,
Й для себе маєтки нові зводить...
Словами часом когось і приголубить,
А справами уже й природу губить.
Себе незаперечно поважає й любить,
Уже весь світ смішить і чудить...
Позабирали парки і озера,
Чи забаганки це,а чи химери...
Плачуть і люди, і дерева,-
Від цих пихатих ненажерів...
І їх стає все більше й більше,
А люд живе все гірше й гірше...
Страждають хворі діточки маленькі,
Бідніють села і люди старенькі...
Вже й землю продавать готові,
Прибутки ж матимуть здорові,
Живуть як в Бога за плечима,
Не кліпають від сорому очима...
Живуть в країні,як чужинці,
Дітей навчають за кордоном нинці,
Війна їх не тривожить й біднота,
І те що плаче мати й сирота...
У них серця і душі вже,як лід,
Вони пани, журитись їм не слід...
* * * * * * * * *
Нічого не навчив їх наш Майдан,
Що Справедливості від влади вимагав...
За злочини нікого не скарали,
Навіть з владних структур не виганяли...
Хто відповість за зранений Майдан,
І за війну,що йде на Сході,
За болі, сльози й той дурман,
Що затуляє "рот" і Правді, і Свободі?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2017
автор: геометрія