Роздуми після прочитанного
вірша Олени Ковбасюк «Наболіло»
Поганий настрій, знов вокзал, перон,
Мабуть, що вкотре, плацкартний вагон,
Гарячий чай і все думки – думки,
А чи захоче, хто ці розлуки?
Вистукує потяг, серце болить,
Скажіть, як далі, без цього прожить?
Втішає, що він такий не один,
Щасливий, адже народився син.
Хіба, це життя, як по квартирах?
Весь час. Огорта печаль і страх,
Душа болить, що можна сказати,
Але ж, не одна ридає мати.
Не спиться жінці, син у тривозі,
Шкода, та татко, десь у дорозі,
Чому життя таке в Україні?
У наймах люд. Все частіше й нині,
Воно ж, колись так було й раніше,
Та знову, стає все гірше й гірше.
О доле, чи повернеться тато,
Мабуть до неї питань багато,
Якійсь сім`ї є випробування,
Хто знає, чи в них міцне кохання?
Робота, звичайно добрі друзі,
Так часом, неначе у напрузі,
Людина.….Душа має страждання,
Як знак життя, горять бажання.
Дні лічить, по всьому тілу мороз,
Здається, вже розвинувся психоз,
Тікати? Чи все ж тут залишитись?
Чи він, спроможний сам упоратись?
Та вдома хоче жити, на волі,
Чи здатен, йти наперекір долі?
Та вкотре їде і сам не знає,
Що далі? Але ж життя триває.
В Європу тури- на заробітки,
ШкодА! Що на вас, чекає дітки?!
20.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2017
автор: Ніна Незламна