Стій! Стій! Не падай в небо...
Не лий йому свої дощі
Тобі всміхатись сонцем треба
В дітей на лицях у дворі
Не йди в задум'я свого "я"
Воно говорить лиш неправду
Коли тобі своє життя
Воно мені на решту зраду
Не плач, маленька, в самоті
Розбав її натхненням своїм
Не падай в небо , де є ми
Там час, направду, рани гоїть
Не рвись за пристрастю до зла
До Щастя не тягнись крізь зради
Прийми, маленька у життя
Вже сказану раніше правду
Не падай, гідна ти життя
Не знищуй гідність у бездум'ї
Хай буде справжньою душа
Якою мріями живу я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2017
автор: Володимир Ромен