Вогонь кохання вже загас,
Та жар його пече ще груди.
Не воруши — хай пройде час,
Роздерті дай зашерхнуть губи.
Осінній дощ нехай заллє,
Лиха зима укриє снігом,
Весна барвінком обів'є -
Щоб хоч до літа скресла крига
Затягне рани, зарубцює,
Натомість лишить білий слід,
І вже як зможе — розфарбує
Той чорний попелу наліт
Ще довго я сахатись буду
Де як побачу ледь що схоже,
Бо вже до смерті не забуду -
Таке удруге — не дай Боже!
Після пожежі будувати -
То значно легше на межІ…
Ой, як же важко покохати,
Коли рубці на серці…
свІжі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)