Я хочу пояснень… Ні, я вимагаю пояснень!
Про те, що не сталось. Про те, що було б
Я, звісно, не красень. Ну явно не красень,
Але щось красиве у душах жило
Я прагнув до світла, тепла та турботи
До того, що в сім’ях всіх справжніх живе
Ти статусів прагнеш, грошей та роботи
А я ж бо хотів, мала, лиш тебе
Я грався у скепсис все-все розумівши
Що далі там буде самотність і біль
Та десь цю сторогу в собі загубивши
Обрав ці стосунки, котрі з’їла міль
Я в тиші кричав, душа чула тишу
Від скреготу в ній тепер вже щурів
І були підступні великі ці миші
Що я їх прогнати з душі не посмів
Я грався у радість, радівши щоденно
В російську рулетку віддавши талон
Ти гралася мною настільки шалено
Що втратив був спокій, натхнення і сон
І от вже тепер на цім роздоріжжі
Хтось збіжжя зібрав і в родині живе
А ми десь на полі покинули збіжжя
Й обрали полову… Щось, явно, пусте…
І кожен собі переконаний буде
Що правий й інакше ну просто ніяк
Та що там вже знають порадники-люди
Що й самі кохання не знають на смак…
Тепер вимагаю пояснень від тебе
І потім хотітиму, сонечко їх
Хто зрадив кохання, той зрадив і небо
Ти зрадила нас – щасливих й святих…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2017
автор: Володимир Ромен