Жовтенький чепчик одягала,
Та кожен день усіх вітала,
І я втішавсь і дивувався,
В чарівну осінь задивлявся.
В багряні, ніжні ці листочки,
Уже прикрасила кленочки,
Раптово дуб, весь почервонів,
У ньому вітер, аж бубонів.
Хотів все листя обривати,
Навкруги землю прикривати,
Раптово чую якісь звуки,
Чи вже, здається, певно стуки.
То з дуба жолуді злітали,
Це так вони, аж калатали!
Лиш одна мить вже бачу білку,
І розгойдала, зразу ж гілку.
Уміло жолуді збирає,
Але й на мене позирає,
Зненацька швидко, на гілку- скік,
Кудись побігла, у інший бік.
При землі листя вмить шурхоче.
По лісу вітер знов шепоче…
Це ж хазяйнує, в лісі осінь.
25.10.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Ніна Незламна