Я іду по стежці, а далі дорога,
Там широке поле, де небо безкрає,
Простягнула руки догори, до Бога
Хай оцю, небогу та й не покарає.
Так миттєво, вже у ніжній небо сині,
Бачу спалахи,іскри - то знак напевно,
Здалось поряд, то неначе якісь тіні,
До землі, на коліна припаду плавно.
Перед мною, здалося на мить воскресли,
Святих бачу, сорок біля Всевишнього,
Сяють трави, але всі пташки притихли,
Сліпі стали, то від сяйва величного.
О Святі! Боженьку! Я до вас звертаюсь,
Вас благаю, прошу, простіть за всі гріхи,
Моє тіло горить, я вкотре в душі каюсь,
Неба синь, за мить щезли тіні й спалахи.
Наче птахом злетіло, моє прохання,
Вже олегшення в тілі, тепло на душі,
Подаруй здоров`я, прошу дай терпіння,
Щоби бути, не пропасти в цьому житті.
І звертаюсь, вкотре до тебе Боженьку,
Ти дитя, прости! Я заклинаю, прости!
14.09.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Ніна Незламна