так. я вже бачу, всі думки мої, як одна,
і вона вже достатньо, аж через край, брудна.
моє кохання, моє серце досі в будапешті.
вже пів на дванадцяту! пора мені побачити, нарешті,
як ті дівчата трусять задами й цицьками,
аж стогнуть і ревуть техаські селюки.
гоп, ляля, я вже в машині,
гей, гей, я мчу, мов ракета, до закладу,
що має відповідну репутацію. –
це має поліпшити мою ситуацію.
ви погляньте, як легко! ще й оком не змигнув,
а вже я споглядаю дівчину моєї мрії!
– бо, коли хочете знати,
я завжди можу бути впевнений,
що вона така сама всередині, як і зовні,
прекрасна з усіх боків,
а боки в неї круглі та повні.
будь прихильна до мене,
скинь те все з себе, дівчино! –
й як схочеш, доведи мене до сказу:
ади, я хочу бачити цукерку без обгортки,
а ти поглянь на мене, як я шаленію,
аж упрів, бо стражденний, нужденний
дев'ятиденний мученицький піт
котиться пикою. гляди, вхоплю шизофренію
чи ще якусь болячку, гарячу нетерплячку.
люблю тебе до кінчиків чобіт,
хочу бачити, як пишна, горда й вільна,
ти стоїш, як свобода, а в руці у тебе
майорить і тріпоче, мов смолоскип,
оця твоя символіка, як антикомунізм,
як симфонічний, патетичний евфемізм.
то скидай же, скидай, не стидайся цієї краси!
дозволь їй зітхнути вільно,
й співати на всі голоси.
о, ти не стидаєшся! облизуєш уста,
звабливо трусиш гривою. це дуже еротично,
чесно кажу. я бачу: ти дуже непроста,
ти втікаєш, мов кава, нестримно й класично.
ой, коли від тебе так солодко віє
букетами ароматичної олії,
благословляю цей спасенний протяг
у вертепі прокуренім. ну то скинеш? скидай,
ти будеш гарна у своїх божественних чоботях –
скидай так щоночі, щоб то все бачив.
скинь же, благаю! а як треба, я маю
те, від чого не відмовляються:
10 баксів, ні! не десять, а сто.
стільки тобі тут не дасть ніхто.
так, так! скинь то так весело,
так артистично, богемно зніми!
ти знаєш, я весь поглинутий підготовкою до зими:
дрова пиляю, рубаю. нам треба вдвох відпочити.
це важко, але перемісти своє солодке тіло ближче,
нам треба десь наодинці обговорити 2-3 проблеми.
я промию тобі контакти, я прочищу твої золоті
і сережки, і ґудзики, й всі діядеми.
я не жартую. я хочу тобі, дитинко,
прищепити таку невагомо легку поведінку,
що зможеш і тут під стелею пурхати, мовби фея,
і навіть аж ген під небом,
як астрея чи касіопея. –
скинь же, нарешті, оте з себе все,
і нехай береже нас америка,
і чилі, й буріто, й кафе-глясе
за твором: take it off, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Crystal view