Лиш перейти через місток,
А там – тумани і тумани,
Останній знічений листок,
Пекучий, наче сіль на рану.
В міжчассі загубився час,
І утворилась порожнеча,
Волога в профіль і анфас,
І ласа на пухнасті речі.
Не увійти у теплий ряд,
Усі розібрані білети,
Фотогенічний листопад,
І сам стає надбанням Лети…
Зібравши з тисячі шляхів,
Якусь химерну ікебану –
Людей, дерев, вітрів, птахів,
Обривків фраз, хмаринок рваних,
Він стане. Далі лиш місток.
Кивне – ходімо через нього,
А там - обірваний листок,
Туманний космос. Більш нічого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Стяг