Байка
Дзижчала муха до бджоли у полі серед жита:
– Ось я навчу тебе , кума, пристойно в світі жити.
– Мене, – промовила бджола, – повчати спозарання?..
– Ані гроша я не візьму за всі свої старання!
Ось так щоранку дармовий готую я сніданок:
Всього наїмся , ще й нап’юсь – на смітнику мій ранок.
В обід ізнов туди лечу, щоб принести ситеньке
Для дітлахів малих своїх, для бабці і для неньки.
– Та … ну, – бджола до мухи, – Ні,.. сміття не гоже їсти,
Бо говорив тутешній джміль, враз заведуться глисти.
Я краще буду у житах стрічати з сонцем ранок,
А ти лети собі, кума, у мене свій сніданок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2017
автор: Світлана Петренко