ти брешеш у вічі, й відвертаєшся з усмішкою.
так ти мене ще дужче заплутуєш
в своє шовкове м'яке павутиння.
підмани мене знов. така гра,
щоб зловити та скинути: я на вершині світу;
насолода чи біль, чи якась фантастична мара –
все одно поки ніч. я нещасний
небувало й несамовито.
ти хочеш, щоб я помер. це сумно, і я помираю.
так, я спливаю кров'ю; я тремчу, бо так хочу сам.
то ось воно для чого
затягла мене в ліжко до себе!
щоб я здох, щоб я мучився в пеклі!
бодай я пропав, що так весело
злегковажив своїм життям.
бо ти любиш мене заради цієї ненависти.
так, я тебе ненавиджу, і кохаю все дужче й дужче.
ти хотіла, щоб я помер. ти ненавидиш моє майбутнє –
я ненавиджу твоє минуле,
я ненавиджу все, що пропаще й минуще.
дряпаєшся? кусайся. хіба ж бо не ти сама
накинула зашморг мені й на мій розум,
і на шию, й на серце? затягуй міцніше:
дороги назад нема.
я ненавиджу цілим пеклом,
і чортами, і жаром, і пекельним морозом;
і якщо це не гра, і якщо ти той самий замок,
що маю відімкнути, начувайся:
ми загинемо вдвох там у пеклі твоїх казок,
а тим часом пручайся,
дряпайся, й навіть кусайся
за твором: you love me to hate you, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2017
автор: Crystal view