ой, я маю одне життя, й мушу його прожити.
а прожити – деякі кажуть, я вже далеко зайшов.
то й що? мені треба ще трохи зірок наловити,
та проспівати ще декілька тисяч пісень про любов.
що ж, я знаю дорогу, а насправді драбину до неба;
я вже лізу, ви бачите? – нехай начувається світ.
похваліть мене, люди, вам робити нічого не треба:
дядько зробить все сам, без ніяких борщів на обід.
ви там грайте у ваші азартні ігри,
а на мене чекає випробування вогнем.
хай вас не лякають ні азійські вовки, ні тигри,
ні теорії змови, ні ленон,
ні маркс, ні станіслав лем.
нікого не слухайте, вірте лиш тільки в себе.
вони видають вам закони, –
знайте, хто ви насправді є,
зважуйте ваші можливості, знижуйте ваші потреби,
бо я лізу нагору, й до того ж зима настає.
та життя нам для того, щоб жити.
знаєте, в чому суть?
вони мене й путають, і підрізають крила,
та я житиму, як живу, доки річки течуть,
і ніяка ще гребля цього життя не спинила.
бо насправді життя – то випробування вогнем.
не дощем, не плющем, і не щемом. –
затямте собі навіки:
це спроба сонцем, що сходить,
і цілим шаленим днем,
і пекельною втомою ввечері,
і вночі, коли глюки та бліки
за твором: trial by fire, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Crystal view