Мабуть, вже краще поплачу,
Від серця, мо" біль відійде,
Як, жінку, чи матір побачу,
Журба, страх все ж не обійде.
Лиш стане на душі легше,
Стечуть сльози до землиці,
Війну бачити, не вперше,
Страшне горе молодиці.
Надія, десь загубилась,
Несуть синочка до хати,
Та пташка, мов об лід билась,
У чорній хустині мати.
Тож плачу, а що, тим діткам,
Тепер, без татка, як жити?
Щемить, боляче сиріткам,
Як важко, їх відпустити.
.
03.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2017
автор: Ніна Незламна