бабуся сказала, що я хуліган:
тиняюся тут, мов дурний наркоман.
я спустився до кондитерської крамнички –
купив би там чогось,
та не маю такої звички.
і ось мені так сумно! правда. так погано!
sad, but true. чула? якщо я такий хуліган,
куди мені йти, що робити?
так від життя й відстану,
а від тебе – то важко. я просто реальний пацан.
мама каже, я шолудиве порося.
чула? каже, я плазун і нікчема.
і що ж мені робити? тут, може, винна вся
імперіялістично-потогінна система.
може, моє виховання. але до чого тут я?
я не можу безпомилково написати свого ім'я,
мені вже було 22, коли я закінчив школу.
що мені ще зробити? стати зіркою рокенролу?
правда. я хуліган. а до школи не повернуся.
це не тому, що дурний, і не тому, що боюся:
бо двічі в ту саму річку
не вступиш, каже моя бабуся.
я хуліган. це така моя доля. вже казав тобі: я
не можу навіть написати свого ім'я.
а що ти мені кажеш повернися до школи –
ти нормальна? ні: такого ще не бувало ніколи.
я реально дивлюся на речі: так, я реальний пацан.
кожна ціпа у цьому лас-вегасі прагнула б бути моєю,
ну, а так – я з тобою, і мовчатиму, як партизан:
ніхто не примусить мене, тож відкинь цю дурну ідею
джерело: hooligan, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2017
автор: Crystal view