Та що ти знаєш про страждання,
Про сльози, смуток у очах?
Мій друже, я не про кохання,
Я про людський і вічний страх.
А знаєш ти про відчайдушність?
Про біль у грудях і думки?
Мого життя ти знаєш сутність?
– У ньому виють вже вовки.
А що таке нещастя, знаєш?
Чи, може, втрату або злість?
Ні, ти не віддано кохаєш.
За все це доля відповість.
Ти плачеш через ту любов,
А в мене по щоці сльоза.
І в жилах засихає кров,
Бо кращі вже на небесах.
28.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757349
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Мінерва