Так темно, за вікном, сну нема,
Вже нічка, минає, я сама,
Кричу, взиваю - верни спокій,
Літать не вмію, бо ж не сокіл.
А ним, була б, то полетіла,
У шати, нічні, якби крила,
Замала, тоді б попросила,
Мені, щоб повернути сили.
І сон, прийшов, втішилася я,
Немов, зовсім маленьке дитя,
Хвороби хочуть подолати,
Е ні! Знай мене не зламати!
Хоч осінь, за вікном, не хочу,
Дерева, хоч менше, шепочуть,
Не буду - ні кричать, ні плакать,
На ніч погляну, йду сон шукать.
Далеко, із-за небокраю,
Неначе, свічку помічаю,
Та тож, свою я зірку бачу,
Від радості, тихо заплачу,
Я птахом, злітаю уві сні,
Хворобам зашморг - добре мені.
23.10.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Ніна Незламна