ТИ, ЯК ПІСНЯ МОЯ…

                                 А  чи  я  то  була,                                      Ніби  ж  я  то  була
                                 чи  було  все  зі  мною?                    і  було  щось  зі  мною...
                                 Чи  моя  то  весна,                                Я  жила  і  цвіла,
                                 чи  моя  у  ній  доля?..                      був  коханий  зі  мною...
                                                                             Весна  швидко  пройшла,
                                                                             відпливла  десь  рікою,
                                                                             та  не  мала  я  зла,
                                                                             хоч  весна  й  не  зі  мною...
                               А  ще  й  літо  було,                                  Все  кудись  відійшло
                               і  воно  мене  гріло,                                і  солодке,  й  солоне,
                               як  солодке  вино,                                  в  небуття  відпливло
                               хоч  бувало  й  гірчило...                і  все  стало  холодне...
                                                                             Відчувала  його,
                                                                             хоч  воно  й  швидкоплинне,
                                                                             і  не  знати  чого,
                                                                             І  куди  воно  лине...
                               Осінь  тихо  прийшла,                        Не  зважала  на  вік,
                               та  мене  не  злякала,                          працювала  й  любила,
                               я  в  ній  гарно  жила,                            і  в  життя  свого  пік,
                               як  весна  розквітала...                    я  була  ще  щаслива...
                                                                                 А  тепер  вже  щомить
                                                                                 я  наснагу  шукаю,
                                                                                 та  ще  хочу  я  жить,
                                                                                 осінь  я  відчуваю...
                               Розчиняюся  в  ній                                  Чом  же,осінь  моя,
                               і  завжди  довіряю,                                ти  мене  залишаєш?
                               і  у  щасті,  й  журі,-                                  Ще  ж  казковість  твоя,-
                               я  її  звеличаю...                                          зачаровує,  знаєш...
                                                                             Ти,  як  пісня  моя,
                                                                             і  для  мене  співаєш,
                                                                             як  любов,  як  земля,
                                                                             ти  мене  зігріваєш...
                             Та  до  мене  зима                                        Розумію  все  я,-
                             із-за  обрію  лине,                                      без  зими  неможливо,
                             і  холодна,  й  німа,                                    хоч  бува  вона  й  зла,
                             забира  мої  сили...                                    та  вона  ж  і  красива...
                                                                           Чи  діждуся  весни,-
                                                                           я  покищо  не  знаю,
                                                                           та  тривожні  вже  сни,
                                                                           й  безнадія  витає...
                               Та  ще  й  думи  мої,-                            Та  здається  мені
                               і  гіркі,  і  солоні,                                      я  вінчалась  зимою,
                               не  питали  мене,                                    і  щаслива  була,-
                               як  вінчали  з  журбою...                восени  і  весною...
                                                                         Та  все  ж  вірю  я  знов,
                                                                         весни  й  літа  чекаю,
                                                                         та  і  осінь  мене,
                                                                         не  покине  ще,  знаю...
                                                                               

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: геометрія