Україна – шахівниця
У чиїйсь підступній грі.
Гинуть кращі українці,
Плачуть сиві матері.
Обіцяв нам шоколадний
Миру вже за десять днів.
Розжирів кабан огрядний,
Закипа народний гнів!
В пеклі нашого Донбасу,
України квіт згорає,
Корчить лідер знов гримасу,
Обіцяє, обіцяє!
Про безвіз щось нам лепоче,
І від радості блищить.
А Шевченкове пророче,
Знов збувається в цю мить…
Ох, Тарасе, батьку сивий,
Як же боляче мені.
Преться ворог шолудивий,
Гріє руки на війні.
Ми в оточені міцному,
Перед нами окупант,
А позаду військо зРади
На чолі його гарант.
Волелюбний мій народе,
Прокидайся, годі спати!
Ми ж козацького всі роду,
З діда – прадіда солдати!
Досить вже чекать на зміни,
Бо ж без нас цього не буде,
Розбиваймо разом стіни,
Болю, зрадництва, облуди!
Вимітати бруд цей з хати,
Час поганою мітлою,
Бо як будемо чекати,
не дiждемось щастя й волi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2017
автор: Наталка Долинська