А я чекатиму поки
Дуріти совсім перестанеш
І ти Родину на грошИ
Міняти більше і не станеш
А я чекатиму коли
Прийдеш до тями, зрозумієш
Що є важливим у житті
Та вже нічого і не вдієш...
Коли з майбутнім чоловіком
Ти станеш ніжною, як я
Хотів аби було без ліку
З тобою лік годин життя
Ми будем з іншими тоді
Несправдивши одне бажання
Що Доля Нам - тобі й мені
Послала лагідним коханням
Ти злочин вдіяла і світ
Розставить все по тих місцях
Де був тривав душі політ
У двох закоханих серцях
Мені не вистачає Нас
Та більше я не потурбую
Ти замість Нас обрала фарс?
Ну ок... Тобі його дарую
Не заважаю, та живу
Опоки після лиш тобою
Я не пробачу за цю гру
Що ти не називаєш грою
За біль, за зраду, не пробачу
І втямиш ти то все, як є
Лише коли себе побачиш
Як так же зрадять і тебе
Маленька, сонечко, прости
Що аргументів не знайшов
Та ти була в моїм житті
Святим отим, до чого йшов
Хай буде так, і більш ні слова
Не варті зрадники тепла
Не варті зрадники любові
Сухі і в серці без життя
Чарівних днів і більше грошей
Людей цинічних, що ти їх
Позамість нас обрала досі
Тирад не чуючи моїх
Ні слова і ні дії тим
Хто зрадив віддане кохання
Хто знехтував отим святим
Що дохволяє йти навмання
І вірно йти шляхами тими
Які ведуть, як не крути,
До справжньої, мала, родини
Що, знаєш, не обрала ти
Миліш очей твоїх немає
І рук ніжніших не знайти
Чи я кохаю? Так, кохаю...
Та чи кохання варта ти...
Святого зрадники не варті
Та у душі я збережу
Нас, сонечко, обіля ватри
Я лише спогадом живу...
Картопля, ковдра і гітара
І ми удвох в твоїм саду
Тепер немає... Лиш примари
Що рвуть до тріску тятиву...
Колись повернемось до цього
Коли чужі навколо будуть
Не зрадив би, як ти, святого
Бо, лиш кохаючи, ми Люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Володимир Ромен