плач, та без сліз. так от довіку плач;
поглянь на що-небудь не дуже скажене –
от хоч би й на мене, чи не на мене –
поглянь, але знов не побач.
ніч, як відомо – не день, то скажи ж мені, в чому річ?
кожен день став подібний до себе. і що нам підкаже ніч?
вона каже: лети без крил,
вона каже: відчуй без дотику,
доторкнися, та не відчуй,
постань над реальністю, і владарюй
кожен сам у собі,
мов година в добі –
і ця ніч, що вже варта мого життя,
не матиме нічого суттєвого для чуття.
знову хочу бути знову, де я був:
бачити зсередини все, що тоді забув.
бачити правду всю, без брехні.
та перше, ніж помирати, ще б забаглося мені
пожити:
жити без смерти у світі без меж,
спати без снів. ти не знаєш, чи ти насправді живеш.
все не таке, як тобі здається.
де ж воно все дівається, й де воно все береться?
я куплю тобі шубу, і шапку, й зоряного оселедця.
хочу знати, чого ти ніколи не знала.
ходи лиш зі мною: підемо, де навіть ти не була.
заплющ свої очі й дивися – бачиш мене, ганібала?
я виводжу тебе не з себе: з туману, дурману й оточення,
з недобачено-все-кривозбочення,
з цілопалення аж дотла.
там зсередини видно, як промовляти без слів,
а плакати без сліз, а бачити без омани.
ти навчишся, й зможеш, коли вже й мене не стане,
жити в світі без снів, і без снігу,
і без сонця, як сам я жив
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/within.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2017
автор: Crystal view