Я власне небо віддала йому,
Із барв сходинки вимостила вгору,
Жадаючи розвіяти пітьму,
Створила світ зі сонячних теорій.
Дала у руки просто: «Володій!
Нехай буденне не тривожить щемом,
Хай сили множить у житті для дій,
Змінити зможеш будь-яку систему.
Лети у світ – неси палкий вогонь,
Його у тебе – зорям не злічити!
Зігріє хтось хоча б одну з долонь,
Це вже багато в нинішнім столітті!»
Піднявши з пилу зранене крило,
Поринув легко в небо ясний сокіл -
Туманами розсіялося зло,
А по мені розлився мирний спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2017
автор: Оксана Дністран