На конюшину ранок роси кинув,
В свічада задивляється мрійливо,
Усмішкою іскриться без упину,
Чарує простотою - справжнє диво.
Лоскочуть погляд відблиски на травах,
Промінчик прудко по росі гарцює,
Припала до душі йому забава -
Життя для нього не проходить всує.
Метелик-рудь з очиськами на крилах,
Що трохи схожі до хвостів павичих,
Випурхує вслід зайчикам грайливо
І за собою так звабливо кличе.
Усе довкола – сяйно-мерехтливе,
Радіють квіти, сонечком умиті,
Ковтають золотисті переливи,
Блаженну втіху щедро-соковиту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2017
автор: Оксана Дністран