І доторкнеться до тебе душа, поглядом, тихо, без слів.
Оповиє така теплота, ніжно - ось той, хто все зрозумів.
Вкутає серце затишком. Мовчки ляжеш їй на коліна,
І посміхнешся крізь сльози - поруч рідна людина.
Поруч спокій посеред бурі, і солодко ти засинаєш
А вона просить в Бога за тебе, подумки - ти і не знаєш.
А вона завжди поруч, хоча й бачитесь ви не часто
На двох один світ, то білий, то в чорне, буває смугасто.
Та дотик душі заліковує рани, і після ночі - світанок
Приходить у дім теплота з весною, сонце на ганок.
Тіні химерні вже не танцюють на стінах блідих танок.
Ніч не страшна. Силу двох душ міцно сплели у вінок.
І не розірвати ні часом, ні болем, а ні кілометрами
Вони в сні обіймуться, і відстань в життя буде міліметрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2017
автор: Оксана Бугрим