Йшов сильний дощ, вив пісню злісно вітер
І темні фарби додавала ніч.
Вода небес на склі у формі літер
І грім раптовий наче долі клич.
На дворі швидко мчать кудись машини
І перехожих майже вже нема.
Лише собака під кущем шипшини
Сидить терпляче і когось чека.
Може піднятись лише двері гримнуть.
В очах надія, зробить навіть крок.
Від світла очі в неї трохи сліпнуть,
Відблискує на шиї ланцюжок.
Зустріне кожного хто вийде із лікарні,
А потім знову сяде під кущем.
На жаль, не знає, що чекання марні.
Вже не зустрінеться з стареньким дідусем.
Йде сильний дощ і виє пісню вітер
І темні фарби доливає ніч.
Слово «Прости…» на склі у формі літер
І грім з небес наче прощальний клич.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755321
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко