Дві жінки, що я про них дбаю: одна — це дружина,
А друга — Вітчизна, кохана країна моя,
Моя ненаглядна, прекрасна моя Україна.
Любити і пестити їх забов'язаний я.
У формі воєнній нова в нас сім'я народилась.
Так само народжується Україна нова.
Своїми сльозами і кров'ю своєю омилась
Країна-красунечка, поки слабка, та жива.
Вона набирається сил і виходить із коми,
Вона прокидається після задовгого сну.
Їй треба тепер влаштувати все правильно вдома,
Мов деревцю, скинути листя й ступити в весну.
Ми спалим гілки непотрібні й отруєні листя.
Здорові на їхньому місці нехай відростуть.
Для того ми мусимо бути рішучі і чисті
І взяти на себе цю відповідальність просту.
Просту через те, що не ми, Бог керує всім світом
І все що завгодно для Бога легке і просте.
Нам тільки потрібно засвоїти «Бгаґавад-ґіту»,
Щоб здатними бути з Ним разом зробити все те.
[i]16.08.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755275
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2017
автор: Петро Рух