Криївка глибока й сира
Для нього домівкою стала.
У чайнику — з вишні кора,
От тільки води дуже мало.
Нагору не можна, бо там —
"Стрибки" лісом шастають зрання.
Хай милує Бог, щоб катам
Їх виправдати сподівання.
Отак на своїй він землі
Ховатися мусить у лісі.
Прийшли "визволителі" злі
І "крила підрізали" втісі.
Не чути пісень голосних,
Лиш плач Україною лине
І сміх вже давно тут затих,
І щебет затих тут пташиний.
Як хочеться пити йому
Та краще вже спрага, ніж куля.
Свіча розганяє пітьму,
Кує комусь роки зозуля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2017
автор: Патара