я – ненависть. ось моє справжнє,
тепер вже довічне, ім'я,
хоч під ним, може, й б'ється втомлене серце людини.
я ненавиджу всіх, бо не можете
бути такими, як я. –
я ненавиджу ваші похнюплені
обличчя, й похилені спини.
кожен з вас – кожен – носитиме
гідність, і шану, й корону
там,
на глибині 6 футів – там я за все й відповім.
лиш не дивуйтеся, з якого дурного забобону
господь сотворив нас за образом власним, не за чужим.
ви, мученики буднів, і спасеники, й ви, їхні спаси,
йдіть всі вперед та вперед осьде оцими дверима.
а ви, м'ясоруби, й святі, й також грішники,
і робітничі класи,
ви погляньте: ми вже були тут. нудьга моя – неповістима!
так, я – ненависть. б'ється там серце людини,
та ви не зважайте: то моя доля така,
але ваша – любити. ми люди, всіх нас сотворено з глини,
всі ми шукаємо форми, й для змісту виглядаємо рятівника.
визволителя! ви, недостойники й грішні,
й святі, і круті м'ясоруби –
ось ваші двері; а мученикам
і спасеникам – инших дверей нема.
ми вже були тут. скажу одне слово – воно не таке вже й грубе:
порятуйте себе самі, а ходіть всі гуртом з усіма.
я – цілковита ненависть. ненавиджу навіть себе,
адже тут, під корою та цвіллю, тьохкає серце людини.
таке ніжне та чуйне, і таке вже боляще й слабе –
як воно ще не померло? всі помріть, а воно – невинне
джерело: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/hate.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: Crystal view