Я неминучість осені приймаю,
Вона тихенько стукає в вікно.
А я гостинно двері відчиняю,
Так є... так буде... так було давно.
Вона приносить ягоди калини,
Багряне листя і погожі дні.
А я рахую золоті хвилини,
Так щедро подаровані мені.
Сплету вінок кленовий, мов корону,
Коралі з горобини одягну.
З лози зніму я виноградні грона,
Вклонюсь землі і неба досягну.
На мить затихне вітер в верховітті,
В осінніх барвах сонце розцвіте!
Як просто й геніально жить на світі,
Все геніальне, як завжди - просте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2017
автор: majra