Сьогодні осінь мрійливо - золотиста
вдягла калину в чарівне намисто,
росяні квіти пахнуть і квітують,
та подихи зими й вони вже чують.
Осіннім дням прийде зима на зміну,
а я думками у минуле лину,
мрії мої лоскучуться мрійливо,
весни і літа я діждусь можливо...
Та душу все ж не покида скорбота,-
за рідний край і за людей турбота...
Чи вистачить у людей духу й сили,
чи не зламає їм зима ця крила?..
Он навіть дуб і той схиляє віти,
і від вітрів, й морозів в"януть квіти...
Ми ж не дуби міцні, ми просто люди,
та щей неправда знову пливе всюди...
Та щей війна страшна іде на Сході,
уже і шкіру тягнуть із народу...
Одні жирують, як в Бога за дверима,
інші з нестатками живуть своїми...
У чомусь може я і помиляюся,
осінь же щедро знову розстеляється.
Може відновляться і сили, й крила,
й переживем ми цю примхливу зиму...
Бо ж і зима ця вічною не буде,
діждуться і тепла, і Миру люди...
Під весняним широким небокраєм,
теплом і квітом ще життя заграє...
Нехай же людям всім легко живеться,
натхненням і добром осінь озветься,
пахучим хлібом і теплом у домі,
дорослим й дітям в силі і здоров"ї!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2017
автор: геометрія