ОСІННІЙ КВІТ ПАДАЄ З ВІТ…

                                     Осінній  квіт  падає  з  віт,-                          Літо  втекло,  а  з  ним  тепло,-
                                                 різнокольоровий...                                              капають  сльози...
                                     А  я  дивлюсь  йому  у  слід,-                      Прийшло  добро,  а  поруч  зло,-
                                                   він  пречудовий...                                          сумні  прогнози...
                                                                                             В  осінь  тепло  ще  приліта,-
                                                                                                       з  осіннім  квітом...
                                                                                             Та  у  тепла  сила  не  та,
                                                                                                       що  була  літом...
                                     Цікаві  дні,  бува  й  сумні,                              Осінній  квіт,  ніби  граніт,-
                                                 слова  як  сльози...                                          це  ж  місяць  жовтень.
                                     Щось  у  душі  шкребе  мені,                        Його  добро  несе  привіт,
                                                   ніби  морози...                                                      неначе  квітень...
                                                                                             А  на  очах  буває  сміх,
                                                                                                   бувають  й  сльози...
                                                                                             Та  ж  сумувать  нині  не  гріх,
                                                                                                     на  Сході  грози...
                                     Та  помага  осінь  мені                                      В  осені  є  свої  права,
                                             сум  відігнати,                                                            є  й  таємниці.
                                     не  підкорятися  біді                                            Сиза  земля,  в  сріблі  трава,-
                                               й  перемагати...                                                      це  не  дрібниці.
                                                                                           Осінь  вкрива  в  свої  дива,-
                                                                                                 садки  й  городи...
                                                                                           Туман,  роса,  все  ожива,-
                                                                                                   дива  природи.
                                     Хмари  густі,  ідуть  дощі,                            Вітер  зрива  із  квітів  цвіт,
                                             в  просторі  сірість...                                          встеля  дороги,
                                     Мрії  ясні,  думи  прості,                                  осінній  квіт  дивує  світ,
                                             осіння  свіжість.                                                      щоб  без  тривоги...
                                                                                             Сонце  з  гори  торкає  цвіт
                                                                                                     у  стоголоссі...
                                                                                             А  я  живу  багато  літ
                                                                                                     в  білім  колоссі...
                                   Біла  моя  давно  коса,                                      Осінній  цвіт  крізь  карий  світ
                                           в  душі  скорбота...                                                стає  солоний.
                                     А  на  лиці  сльоза-роса,-                            А  я  дивлюсь  листкам  услід,
                                           моя  орбіта.                                                                    той  слід  холодний...
                                                                                           Дим  і  вогні,короткі  дні
                                                                                                   і  довгі  ночі...
                                                                                           Пишу  вірші,  казки  й  пісні,
                                                                                                   в  тривозі  очі...
                                   Тривога  є  і  не  пуста,                                    Осінь  прошу  допомогти
                                           думки  в  поході...                                                війну  спинити.
                                   Хоч  є  краса,  біль  не  згаса,                  Людям  біди  вже  не  нести,
                                           війна  на  Сході...                                                    будемо  жити!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2017
автор: геометрія