Всесвіт казковий
привітливо виглядає із глобуса – автобуса
до побачення
малюють на склі сумних очей ієрогліфи рук…
ноутбук вірусом висне у «віндовсі» серця, -
«вістой» плаче тупо «пользователь»…
Я дихаю твоїм ім’ям,
Шедевром твоєї посмішки.
Мій день малює ніч.
Глибина поцілунку долі танцює самбу на віршах закоханих букв.
Худ-рук душі моїм днем розраховується за кохання.
Вітрами спали ми на тайфуні життя океану,-
Вона про мене не знала,
ховала від мене слона
у «хрущовці» свого щастя…
Пожовкле листя, червона калина.
Вечір з дощем стукає в вікна, - до ночі.
Рима, до вірша стає на коліна.
Хтось перед сном твоє ім’я прошепоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752812
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Іван Пугачов