Встати із колін і йти!

 Люблю  тебе,    моя  Вкраїно,  рідна  ,
 І  серце  плаче  та  душа  болить  ...
 Чому  ти  все  знедолена  та  бідна?...
 Чом  твоя  доля  ,  як  полин  гірчить  ?...

 Гірчить  полин  на  полі    десь  ,  на  Сході  ,
 Димів  тумани  землю  облягли  ,
 Витає  смерть  та  горе  у  народі,
 Вже  тисячі    героїв  полягли...

 А  може  ми  комусь    чим  завинили?...
 Чи  може  предки  скривдили  когось?...
 Знов  ллється  кров  й  кругом  хрести,  могили,
 Чом  лихо  в  нашім    домі  завелось?...

 Бо  нерозсудливі  й  довірливі    ми  дуже,
 І  свою  волю  не  зуміли  вберегти.
 Тим  ,  що  "  в  верхах"  ,  бач,  їм  усе  байдуже,
 Ми  ж  мусим    встати  із  колін  і    йти  !...

 Іти!...  Бо  падати  ми  вже  не  маєм  права,
 Набили  досить  шишок  на  чолі,
 Щоби  піднялась  знов  наша  держава,
 І  став  народ  господарем  землі  !

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Калинонька