Новий ранок знов минає
Час біжить все дуж, що раз
Не помітно день тікає
Кожен ніби в перший раз
Безліч планів та ідей
На майбутнє, що вже тут
Сотні й тисячі людей
Хто зна і куди ідуть
Вічно час біжить і миті
Панорама наших днів
Відстань від вчора до завтра
Й є сьогодні і без слів
Наздогнати й осягнути
Що потрібно жити вже
Треба діяти і бути
Бо тебе життя мине
Вкотре ніч і сон, і тиша
Безтурботно, аж до ранку
А десь смерть, війна – найгірше
Не дожив хтось до світанку
Він теж мріяв та бажав
Спокій й мир і все до ладу
Але вічний сон настав
Його кров, за чиюсь зраду
Одне сонце, один вітер
Кисень, небо і душа
Такі схожі в нас потреби
За душею ж ні гроша
Схаменіться, озерніться
Подивіться хто ми й що ми
Вчора знов іде до завтра
Ставить крапки й ставить коми
Пам’ятаєш, як малим
Ти дивився в старі очі
Й сивина на скронях – дим
Розповіді, як пророчі
Говорили про біду
Яку за життя прожили
Ти ж казав: - Я підросту
Й зроблю добре, що є сили
Час минув й забрав до себе
Сивочолих й мудролицих
Люди ж дивляться на тебе
Ти – один з мільярдів ницих
Зазерни у своє серце
Душу оживи теплом
Пам’ятай: - існують тілом
А живуть – добром
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Андре Ільєн*