Надворі тиша, тепло наче влітку,
До хати йти не хочеться, хоч ніч..
Відкрила Згадка в двір бабусин хвіртку,
Тепер ми з нею разом віч - на - віч.
-Ну що ж сідай, тут поруч біля мене,
Бо ж справді є в нас тема для розмов.
Поглянь, пожовкло листячко зелене,
І пані Осінь повернулась знов.
-А пам’ятаєш, саме у цю пору
Любили дітьми ватру ми палити?!
Не спав куток від вуличного хору,
Стелила ніч покрови оксамиту.
Пеклись в жару картопелька і сало,
З чужого саду яблучка – десерт!
Було для нас тоді і ночі мало,
Та набридав дорослим наш концерт
Так нехотя розходились по хатах,
Нас проводжали зорі вечорові,
І сни гойдала мрія нам крилата,
А ранок відправляв усіх до школи.
Той ранок… Як же тяжко ми вставали,
О як же солодко хотілося нам спати!.
Стягали з ліжок спересердя мами,
Погрожуючи не пускать гуляти.
Та тільки перша зірка запалала,
І нас уже не втримати в хатАх.
Шкварчать в жару картопелька і сало,
Дитинство нас навідує лиш в снах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Наталка Долинська