Сонце заходе,
темний звір вечір спускається з гір
зір не відводе від тиші.
На даху
затягнувшись багровим присмерком
співає амур.
На перекур виходять зірки.
Ніч із легенів туману
випускає слова,
що стихали як кроки.
Як роки спливали.
Ховали від щастя
лінії долі,
Доливали печалі в келих вина.
І куди б не пішов новий день сам
сумувати
не вгамувати коней безсонних ночей.
Око покою не зімкнеш
поки не дійдеш до краю,
що далі не знаю…
Відлуння віків вкрите пилом,
лежало книгою в твоїх руках.
Ти, загорнувши сторінку
Пішла в другу сторінку.
Так довго чекала,
не дочитала
з право на ліво:
ти моє сонце,
я твоя злива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752354
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Іван Пугачов