Поет:
Як багато в твоїх косах!
Міріади золотистих бджіл...
(Співає.)
«Все через Сонце, через Серце, через Тебе,
Весь світ для мене став чужим —
Все через Небо.
Все через хмари серце стискує печаллю —
І пальці музики летять
На ньому далі.
І розуміє мене, хто убитий зльоту,—
У серці гілочка тремтить
Перед польотом.
Чуми накликали доми, чума лютує!
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.
Цілую пальчики твої на світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».
* * *
Поет:
Ви мене живим одспіваєте...
Я вас навчу любити Бога.
(Співає.)
«Тримайсь, козаче,
Не цілуй її.
Цілуй-но хвилю —
В хвилі солов’ї.
Кохання невзаємним не буває:
На хвилі серця
Соловей співає,
Душа народу спить,
Троянди кущ ще не палає!»
Поговорили — легше стало:
Свою отруту в когось перелляли;
Так весь народ — переливає в мене.
Звір є звір. Волі не винесе вузенький лобик.
(Співає.)
«Золотий мій дім,
Легінеку мій,
Сонцем в тиші сумуєш.
Ой, вже, майбуть, я
Так і не скажу,
Як ти в серце стукаєш.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович