Босоніж Дощ холодний ходить містом,
Під ноги простеляє килим Осінь,
Роса прозорі крапельки намистом,
Розвішує у парки безголосі.
Ворона набурмосилась. Похмуро...
Сховавсь в чужу шпаківню горобець.
Бродячий пес під деревом понуро
Сидить, сумує. Літечку кінець.
Важкі свинцеві хмари низько – низько,
Немов от – от торкнуся їх рукою.
А Осінь як закохане дівчисько,
Вмивається солоною сльозою.
Та тільки сонце визирне з – за хмари,
Як вже вона всміхається щасливо,
Жартує з парубійками – вітрами,
Спокуснице, красуне, юна діво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2017
автор: Наталка Долинська