Очима ти торкала глибини,
До серця мого рвалася сягнути.
Цілунками твоїми я розкутий,
Пограйся, та на попіл не пали.
Ця майка натирає мені зір,
Зірву як завойовані знамена.
В твою долоню вкладуючи клена,
На шию одягаю кашемір.
Тримаючи жилавого в руці,
Про серце моє можеш і забути.
В оманливості прянощів Калькути,
Згадаєш про домашнє в молоці?
П'янке у тебе тіло, естроген,
Потроху мою голову вкрадає.
Ти рухаєш долонею і сяє,
Краса жіноча наче Карфаген.
В якомусь гіпнотичному сідлі,
Ти вершниця, всідаєш, амазонка.
І тоне моє тіло-оболонка,
Нутро все забираєш в кораблі.
Торкати воно хоче твою стать,
В напруженні закохуюсь і бачу:
Цю вершницю підкорює, гарячу,
Лиш серце, що тяжіє запалать.
(с) 16.08.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2017
автор: Олег Купрієнко