Моя душа живе на волі,
Часом здається, що в полоні,
Знов надихають це писати,
Оті троянди біля хати.
За вікном кіт, інколи нявчить,
Тихий дощИк, несміло сюрчить,
Пишу загадки, прозу, вірші,
Весь час приходять, чомусь вночі.
.
Немов летить, душа в небо синь,
Раптом кружляє, між гірських схил,
Я тут живу, на святій землі,
Доволі тепло,добре мені.
Тут босоніж, мандрую в поле,
Де місяць рогом, небо оре,
Тут промінь пеститься, у хлібах,
І ніжна вруна, скрізь у житах.
Вже чую щебет, соловейка,
Цвіте калина молоденька,
Враз яснить сонечко, говію,
Щось написати, нове мрію.
Не знаю буде, як надалі
Знову пишу, гублю печалі,
Здається краще, із цим живу,
У гості Музу, щоночі жду.
2016 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2017
автор: Ніна Незламна