Сидить бабуся біля хати,
На лавці поряд з нею кіт,
Удвох судилось доживати
І бути разом скільки літ.
Цей кіт для баби, як дитина,
За нею ходить по слідам,
Веде її до магазину,
І, навіть, почекає там...
А баба котика шанує,
Ласеньким чимось пригостить,
А він від лінощів жирує,
У ліжку бабиному спить.
Вона весь час з ним розмовляє,
Щоб так самотньо не було,
Кота до себе пригортає -
Ласкаве і м'яке тепло...
Сидить бабуся, тихо плаче,
(Така вже доля не проста),
Що ця любов і вірна вдача
Не від людей, а від кота...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: LubovShemet