Може кави ?
Помовчимо ...
Забула , ти любиш чай .
Вибачай .
Якась втомлена в мене душа .
Чи споганився настрій .
Чи погода така .
Сіра буденність, плюс напасті .
Треба переключитись .
На позитив .
Та як навчитись .
Ой, човник - листок по калюжі поплив ...
Я самотня з тобою .
І не можу нічого зробити з собою .
Ти перелив ...
Забагато .
А кава якась гірка.
То напевно , щось не так
зі мною .
Спустошеність - її не заповню ніяк .
Раніше ти був мій маяк .
А тепер ...
Осінь .
Мені БЕЗ цукру ,
тобі дві ...
Я пам'ятаю, а ти ні .
І це не причина .
І це не вина .
У мене у серці буря ,
це все вона .
Може варто пустити все на самоплив.
Складний моїх думок потік тебе втопив .
Мали мовчати , може не пізно .
Може нам жити на різно ?
Це не прохання ,скоріше факт .
Вибачай ...
Забула про такт .
Пий свій чай .
Чомусь боляче у середині дуже .
Ти знаєш , мені не байдуже ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2017
автор: БЕЗ